Довга дорога з Індії додому
Про самостійні стикування рейсів.
Мав летіти з Делі до Абу-Дабі рейсом IndiGo і наступного дня з Абу-Дабі до Одеси Wizz.
За день до вильоту зробив ПЛР тест в аеропорту за 500 рупій (~180 гривень). В день вильоту за 5 годин до відправлення зробив швидкий ПЛР тест в аеропорту за 3500 рупій (~1260 гривень) - вимога ОАЕ для перельотів з Індії.
На попередній перевірці документів перед стійками реєстрації дівчина спитала чи маю я візу для в'їзду в ОАЕ. Я відповів, що віза українцям непотрібна. Вона сказала, що має проконсультуватися з начальством. Повернулася зі своїм босом, який повідомив, що так, правда, українцям віза не потрібна, але Абу-Дабі днями викатив нові правила, згідно з якими будь-який транзит через Абу-Дабі для подорожуючих з Індії заборонено. Мої посилання на Тіматик і те, що це не зовсім транзит, їх не переконали, але вони сказали, що запросять Абу-Дабі ще раз на предмет виключень з цього правила.
Надія помирає останньою, але коли менеджер повернувся, все ж таки сконала. За його словами мені не дозволять посадку і показав листування в месенджері, де інша сторона навіть наводила фотографії якоїсь інструкції, що підтверджували заборону. Тут мені крити було абсолютно нічим. Ба більше того, в мене навіть доступу до Інтернету не було, щоб щось накопати у свою підтримку.
На моє питання, які в мене є варіанти, мені запропонували поміняти квиток на рейс до Дубаю. Мовляв там немає таких правил і в'їзд мають дозволити. Пообіцяли уточнити, і через хвилин 15 підтвердили, що так, можна летіти в Дубай. Рейс прибував близько 3 години ночі, тож у мене було достатньо часу, щоб доїхати до Абу-Дабі і встигнути на свій літак до Одеси о 15:20.
Мені виділили співробітника авіакомпанії, що провів мене до каси IndiGo і пробив мені зміну квитка без черги. Навіть з цим прискорювачем процес зайняв близько години. Касу постійно штурмували індуси, котрим вкрай необхідно було купити квиточки або вирішити інші питання. Одного разу привели ще одного хлопака, якому показали на мене і сказали, мовляв, он ми навіть білого містера транзитом не пустили, що тобі ще треба? Врешті решт, відваливши значну суму грошей, я отримав квиток в Дубай. Це в мене ще був flex тариф, інакше заплатив би ще більше.
Окей, квиток є. Але на цьому проблеми не скінчились. Відправлення рейсу через 4 години після рейсу до Абу-Дабі і мій швидкий тест ставав недійсним. Тож довелось іти і робити його ще раз. Навіть вийти з терміналу я зміг тільки хвилин через 20-25, навернувши коло через весь зал вильотів і спробувавши 4 чи 5 гейтів. При цьому на кожному мене люб'язно відправляли на наступний. І тільки повернувшись в касу я з'ясував, що для виходу потрібно, щоб співробітник авіакомпанії під підпис провів мене через охорону. Замкнувши коло на стійки реєстрації IndiGo я дізнався, де є вихід на якому має бути вже чувак з IndiGo, що виводить таких же щасливчиків як я.
Годинка в щільному гурті з сотеньки індійских роботяг і ще 3500 рупій дали мені змогу знов підставити носа під ватну паличку. Ще через годину отримав результат і зареєструвався на рейс в Дубай. При цьому зміна вже змінилася, і на перевірці знову з'ясовували, чи пустять мене до емірату.
Добре, що була змога зайти до бізнес-зали, трохи перекусити і перепочити. 6-7 годин нервів, біганини і стояння в різних чергах трошки мене знесилили. Аеропорт в вечірні години нагадує вулиці старого Делі, хто був - знає, як воно )
По прильоту в Дубаї мав здати ще один тест, вже четвертий (!) за два дні. Добре хоч безкоштовний. Організація черги на тест просто жахлива. Кілька сотень людей, загнали в довгий коридор, розділивши на 3 черги, з яких по черзі пускали партію людей до кабінок тестування. При цьому кабінки розташовані вздовж коридору, тож в перші шикується черга, а до останніх взагалі ніхто не доходить і тестувальники там нудьгують і длубаються в носі. Ця черга також з'їла близько години часу. Треба відмітити, що в Абу-Дабі тестування було організоване сильно краще.
На паспортному контролі взагалі ніяких питань. Ба, я навіть форму не заповнював. Вірніше я її заповнив для Абу-Дабі для початкового маршруту, але проблем ніяких з цим не було.
Метро до Ібн Баттута (як раз відкрилося, поки в черзі стояв) і автобус на автовокзал в Абу-Дабі. Звідти міський автобус в аеропорт. Квиткові термінали в Абу-Дабі не приймають картки (жодний з терміналів не працює), тож тут довелося зняти кеш. На автовокзалі в банкоматі були тільки 500-ки, пішов за 100-кою в найближчій молл. На вході спитали ПЛР, але коли почули, що мені потрібен АТМ, пропустили і так. В автобусі дозволено використовувати тільки половину місць. Пустили трьох людей (я був третім), інші залишилися чекати наступний автобус через годину.
В аеропорту як раз відкрилася реєстрація на рейс Wizz у Москву. За відчуттями мало не половину літака не зареєстрували через відсутність обов'язкового ПЛР тесту. Величенька група тусувалася біля мене, тож я мав змогу насолодитися їх праведним гнівом, теоріями заговору і просто ниттям. При цьому з деяких персонажів так перла ота столиця, що я навіть потішився, що араби їх так нагло обломали. Хоча кілька годин тому сам був у схожій ситуації. Забігаючи вперед скажу, я не бачив, щоб на реєстрації на рейс в Одесу когось відправили зі стійки, а завантаження літака було відсотків 70.
Наш рейс затримали на три години, літак чомусь затримався в Кутаісі. Після реєстрації посидів в лаунжі. Різниця між післяобідньою годиною цього разу і вавилонським стовпотворінням зранку по дорозі в Індію була разюча.
Ще згадаю, що у мене було безповортне бронювання в Holiday Inn Abu Dhabi на ніч транзиту. Ще в Делі написав їм листа, пояснив ситуацію і попросив не чарджити мене за цей стей. Відмінити не зміг, застосунок і сайт видавали помилку. Наступного ранку списали з картки гроші, але пізніше прийшов лист-відповідь, в якому готель пообіцяв повернути кошти на картку, за що їм величезна подяка.
Висновок простий і очевидний. Якщо вже плануєте самостійні стиковки в ці скажені часи, то будьте готові, що все полетить під три чорти. Майте запас грошей і який-ніякий план дій на випадок провалу.