cat /usr/life > /dev/mind

Огляд рюкзака Fram Equipment Tempo 50L

Поки що сходив з рюкзаком тільки один ПВД. Малувато, щоби скласти повне враження, але наразі я рюкзаком задоволений.

Роллтоп рулить. Вийняв фліску або куртку - зменшив об'єм, поклав назад або додав продуктів в дорогу - збільшив. Немає зайвого об'єму, рюкзак завжди відчувається збитим і не втрачає форму.

Блискавка по периметру спинки теж дуже зручна, і наявність чотирьох (!) бігунків - просто супер. Не розкриваючи верх, можна швидко дістатись до будь-якої речі в рюкзаку. У випадку з роллтопом це тим більш цінно. Зручно тримати всередині повербанк і випустити між бігунками кабель до телефону. Я так розумію, що трубка питної системи має виходити таким же чином. upd: Знайшов штатний отвір для трубки питної системи. Але через відсутність кишені поки не наважився використовувати рюкзак з системою.

Вдалий клапан. Невеличкий об'єм і регулювання по всім точкам кріплення не дають йому втрачати форму, валитись на бік. Фастекси на кожній стропі дозволяють відкинути клапан як вперед, так і назад. Неважливо, як поклали рюкзак - спиною вниз чи нагору - клапан відкриється зручно. До речі, фастексів в рюкзак додали дуже щедро. Не треба морочитись з щілинними пряжками. Зверху на клапані плетінка з резинки, я туди клав куртку, або фліс, коли знімав. upd: Гніздо одного з фастексів клапана на лицьовій стороні перевернуте. Воно знаходиться на вшитій петлі зі стропи, тож без хірургічного втручання пофіксити це не вийде.

Пояс. Широкий, м'який. Доволі місткі кишені з кожної сторони. З регулюванням пряжками з боків затягнути або розпустити пояс набагато простіше. Працює класно.

Лямки широкі і зручні. На моєму штурмовому рюкзаку Mammut лямка на одній стороні дуже давила ключицю (вони в мене трохи несиметричні). З цим рюкзаком такого не помітив. upd: Навантажив рюкзак трохи сильніше і знову відчув свою ключицю. Видно така вже анатомічна особливість. Треба слідкувати за вагою рюкзака, погратись з регулюваннями, і слідкувати за правильним розподіленням ваги на пояс. Лямки все одно видаються зручними. Прикольна мінімалістична грудна стяжка. Петлі зі стропи на кожній лямці, я так думаю, для підвіски спорядження. Мені було зручно іноді зачепитись за них великими пальцями і дати відпочинок рукам.

Спина. Каркас виглядає дуже просто, але ж він працює. Жодних незручностей не виявив. До того ж можна відрегулювати спинку по висоті. Зручна ручка для переноски. Вертикальна (!) і туди влазить вся долоня, а не три пальці.

Велика регульована фронтальна кишеня, вона ж переходить у просторі бічні еластичні кишені. Думав, через те що кишені не розділені, ними буде незручно користуватись, але наразі ніяких проблем з цим не мав. Плечі звісно втомлюються, але якогось вираженого дискомфорту не відчув. Півторачка води в бічну кишеню входить легко, літровий Platypus теж. Нижнього входу в кишені нема, але то не критично. Як сказав хтось із блогерів: "Попити води - це ритуал. Тож рюкзак можна і зняти." Щоби пити на ходу, є питні системи. В передній кишені тримав сідачку.

З недоліків. Кишені на лямках. Матеріал кишень приємний і еластичний. Але резинка, як на мене, ультракоротка. Щоби запихати туди телефон - Pixel 5, а він один з найкомпактніших зараз - треба прикласти значне зусилля і однією рукою цього не зробиш. Таке враження, що влазить він на межі розтягування резинки і щось ширше туди вже не поміститься. Дістати телефон з кишені теж буде непросто. А якщо пропхнути нижче резинки, то взагалі біда. Те ж саме стосується будь чого коротшого за кишеню. Для пляшки води вони замалі, для перекусу незручні. Що туди ще можна класти, поки не придумав. upd: В одній кишені поки оселився антисептик для рук. Завжди під рукою, не випадає, не заважає, не займає корисний простір в інших кишенях. Поки не впевнений, чи є для мене недоліком відсутність внутрішньої кишені на спинці. Я до них звик, але чи дійсно її відсутність створить незручності ще буду перевіряти.

Видно, що рюкзак проектували з увагою до деталей і великим досвідом за плечима. Його можна досліджувати, знаходячи нові і нові фішки або варіанти застосування вже відомих. З огляду на те, що деякі речі можуть бути неочевидними, хотілося б побачити інструкцію або докладний огляд від розробників з описом всіх функціональних елементів рюкзака і порадами з їх використання.

2022 в подорожах

2021 в подорожах

В 2021 трохи відтанули кордони. Вакцинація розсунула їх ще трохи, хоча й не так широко, як хотілося б. Дуже несподівано відвідав Пакистан та Індію. Обидві країни справили дуже сильне враження. В обидві дуже хочеться повернутись. В Пакистані насамперед походити треки на півночі, подивитись на реально високі гори зблизька. А Індія - взагалі непахане поле. Я, можна сказати, трошки постояв в дверях і оглянув передпокій. Дуже насичена подорож до Бразилії. Довгоочікувані відвідини Пантаналу і суператмосферна подорож пароплавом в гамаку по могутній Амазонці. Капоера в Сальвадорі і монументальна архітектура Бразиліа - сподобалось все!

Підсумки 2021 року.

• 8 країн (транзит не рахую): Пакистан, Турція, Грузія, Іспанія, Вірменія, Бразилія, ОАЕ, Індія;
• 2 нових країни: Пакистан, Індія;
• 74 дні за кордоном (включаючі дні від’їзду і повернення);
• 38 перельотів, більше 70 тисяч кілометрів, 26 аеропортів в 9 країнах світу.

Походи.

Традиційний похід на каяку в дельту Дніпра. В цьому році комарі виписали мені таких люлів, що мені довелося більшу частину часу просидіти в наметі. На москітів рік був дуже багатий. Ніяких гір - це просто сором вважаю. Буду випрявлятись в 2022.

Вода.

В травні дівчата на базі запросили спробувати веслування в драгонботі. Якось воно закрутилося і весь сезон я проходив на тренування. З клубом взяв участь в 4 великих змаганнях, в тому числі в Кубку і Чемпіонаті України. Неоціненний досвід, взагалі перші мої спортивні змагання в житті. В жовтні у складі команди київського клубу "Буревісник" зайняли друге місце в осінньому марафоні. Я добре подихав свіжим повітрям і потім майже два тижні провалявся із запаленням трахеї.

Каяк відійшов на другий план, бо не дуже вистачало сил і часу. Не забуйваймо, що в моє життя повернулись подорожі. Проте я все одно добре покатався. В лютому отримав нове весло - Werner Camano. Тащуся від нього, і уже не уявляю як ходити довгі дистанції без нього. Взяв участь у Водному Рогейні 2021. До призів ще далеко, але змагання були просто крутезні. Орги проявили просто диявольску винахідливість у виборі місць КП через наближеність до населених пунктів. Шукаючи завітні компостери і продираючись через суцільні зарості комишу і очерету я відчув весь спектр емоцій від ейфоріїї до всепоглинаючої люті. Ну, і як завжди, вишенька на торті - веслування наодинці в нічних плавнях. Весь час згадував пригоди Кукурузо :) Хто в темі - зрозуміє.

Встиг трошки покаячити в Сальвадорі в Бразилії, а також в Kerala Backwaters в Індії. Ще дві точки на моїй каякерській мапі світу.

Довга дорога з Індії додому

Про самостійні стикування рейсів.

Мав летіти з Делі до Абу-Дабі рейсом IndiGo і наступного дня з Абу-Дабі до Одеси Wizz.

За день до вильоту зробив ПЛР тест в аеропорту за 500 рупій (~180 гривень). В день вильоту за 5 годин до відправлення зробив швидкий ПЛР тест в аеропорту за 3500 рупій (~1260 гривень) - вимога ОАЕ для перельотів з Індії.

На попередній перевірці документів перед стійками реєстрації дівчина спитала чи маю я візу для в'їзду в ОАЕ. Я відповів, що віза українцям непотрібна. Вона сказала, що має проконсультуватися з начальством. Повернулася зі своїм босом, який повідомив, що так, правда, українцям віза не потрібна, але Абу-Дабі днями викатив нові правила, згідно з якими будь-який транзит через Абу-Дабі для подорожуючих з Індії заборонено. Мої посилання на Тіматик і те, що це не зовсім транзит, їх не переконали, але вони сказали, що запросять Абу-Дабі ще раз на предмет виключень з цього правила.

Надія помирає останньою, але коли менеджер повернувся, все ж таки сконала. За його словами мені не дозволять посадку і показав листування в месенджері, де інша сторона навіть наводила фотографії якоїсь інструкції, що підтверджували заборону. Тут мені крити було абсолютно нічим. Ба більше того, в мене навіть доступу до Інтернету не було, щоб щось накопати у свою підтримку.

На моє питання, які в мене є варіанти, мені запропонували поміняти квиток на рейс до Дубаю. Мовляв там немає таких правил і в'їзд мають дозволити. Пообіцяли уточнити, і через хвилин 15 підтвердили, що так, можна летіти в Дубай. Рейс прибував близько 3 години ночі, тож у мене було достатньо часу, щоб доїхати до Абу-Дабі і встигнути на свій літак до Одеси о 15:20.

Мені виділили співробітника авіакомпанії, що провів мене до каси IndiGo і пробив мені зміну квитка без черги. Навіть з цим прискорювачем процес зайняв близько години. Касу постійно штурмували індуси, котрим вкрай необхідно було купити квиточки або вирішити інші питання. Одного разу привели ще одного хлопака, якому показали на мене і сказали, мовляв, он ми навіть білого містера транзитом не пустили, що тобі ще треба? Врешті решт, відваливши значну суму грошей, я отримав квиток в Дубай. Це в мене ще був flex тариф, інакше заплатив би ще більше.

Окей, квиток є. Але на цьому проблеми не скінчились. Відправлення рейсу через 4 години після рейсу до Абу-Дабі і мій швидкий тест ставав недійсним. Тож довелось іти і робити його ще раз. Навіть вийти з терміналу я зміг тільки хвилин через 20-25, навернувши коло через весь зал вильотів і спробувавши 4 чи 5 гейтів. При цьому на кожному мене люб'язно відправляли на наступний. І тільки повернувшись в касу я з'ясував, що для виходу потрібно, щоб співробітник авіакомпанії під підпис провів мене через охорону. Замкнувши коло на стійки реєстрації IndiGo я дізнався, де є вихід на якому має бути вже чувак з IndiGo, що виводить таких же щасливчиків як я.

Годинка в щільному гурті з сотеньки індійских роботяг і ще 3500 рупій дали мені змогу знов підставити носа під ватну паличку. Ще через годину отримав результат і зареєструвався на рейс в Дубай. При цьому зміна вже змінилася, і на перевірці знову з'ясовували, чи пустять мене до емірату.

Добре, що була змога зайти до бізнес-зали, трохи перекусити і перепочити. 6-7 годин нервів, біганини і стояння в різних чергах трошки мене знесилили. Аеропорт в вечірні години нагадує вулиці старого Делі, хто був - знає, як воно )

По прильоту в Дубаї мав здати ще один тест, вже четвертий (!) за два дні. Добре хоч безкоштовний. Організація черги на тест просто жахлива. Кілька сотень людей, загнали в довгий коридор, розділивши на 3 черги, з яких по черзі пускали партію людей до кабінок тестування. При цьому кабінки розташовані вздовж коридору, тож в перші шикується черга, а до останніх взагалі ніхто не доходить і тестувальники там нудьгують і длубаються в носі. Ця черга також з'їла близько години часу. Треба відмітити, що в Абу-Дабі тестування було організоване сильно краще.

На паспортному контролі взагалі ніяких питань. Ба, я навіть форму не заповнював. Вірніше я її заповнив для Абу-Дабі для початкового маршруту, але проблем ніяких з цим не було.

Метро до Ібн Баттута (як раз відкрилося, поки в черзі стояв) і автобус на автовокзал в Абу-Дабі. Звідти міський автобус в аеропорт. Квиткові термінали в Абу-Дабі не приймають картки (жодний з терміналів не працює), тож тут довелося зняти кеш. На автовокзалі в банкоматі були тільки 500-ки, пішов за 100-кою в найближчій молл. На вході спитали ПЛР, але коли почули, що мені потрібен АТМ, пропустили і так. В автобусі дозволено використовувати тільки половину місць. Пустили трьох людей (я був третім), інші залишилися чекати наступний автобус через годину.

В аеропорту як раз відкрилася реєстрація на рейс Wizz у Москву. За відчуттями мало не половину літака не зареєстрували через відсутність обов'язкового ПЛР тесту. Величенька група тусувалася біля мене, тож я мав змогу насолодитися їх праведним гнівом, теоріями заговору і просто ниттям. При цьому з деяких персонажів так перла ота столиця, що я навіть потішився, що араби їх так нагло обломали. Хоча кілька годин тому сам був у схожій ситуації. Забігаючи вперед скажу, я не бачив, щоб на реєстрації на рейс в Одесу когось відправили зі стійки, а завантаження літака було відсотків 70.

Наш рейс затримали на три години, літак чомусь затримався в Кутаісі. Після реєстрації посидів в лаунжі. Різниця між післяобідньою годиною цього разу і вавилонським стовпотворінням зранку по дорозі в Індію була разюча.

Ще згадаю, що у мене було безповортне бронювання в Holiday Inn Abu Dhabi на ніч транзиту. Ще в Делі написав їм листа, пояснив ситуацію і попросив не чарджити мене за цей стей. Відмінити не зміг, застосунок і сайт видавали помилку. Наступного ранку списали з картки гроші, але пізніше прийшов лист-відповідь, в якому готель пообіцяв повернути кошти на картку, за що їм величезна подяка.

Висновок простий і очевидний. Якщо вже плануєте самостійні стиковки в ці скажені часи, то будьте готові, що все полетить під три чорти. Майте запас грошей і який-ніякий план дій на випадок провалу.

Туристична віза в Пакистан для українців on-line

Перед новим роком побачив новину про дешеві квитки з міст України до Пакистану на рейси Pegasus Airlines. Я почав цікавитись Пакистаном ще у 2019 році, і порівняно з тими цінами, що я бачив раніше, ця ціна була ну просто дуже низькою. Але через непевну ситуацію з вірусом і кордонами вагався я ще цілий тиждень. Квитки з продажу не зникли, тож я це сприйняв як знак і квитки купив. Тим паче, що знайшов кілька відгуків від туристів, які восени 2020 року успішно отримали візу і зганяли в Пакистан.

Українцям для в'їзду в Пакистан потрібна віза. Але і тут зорі зійшлися. Зовсім недавно Пакистан розродився і значно полегшив візовий режим для більшості країн світу. Громадяни 50 країн теперь взагалі мають змогу отримати візу по прибуттю. Україна в перелік цих країн, нажаль, не потрапила, але і для нас доступне оформлення туристичної візи онлайн.

Віза оформлюється на сайті https://visa.nadra.gov.pk/. Потрібно створити обліковий запис і створити нову заяву на отримання візи. Із заповненням анкети не має виникнути ніяких проблем. Ось, для прикладу, що я обирав/заповнював по деяких пунктах:

• Visa Category: Tourist/Visit
• Visa Sub-category: Individual (less Than 3 Months)
• Application Type: Entry
• Visa Type: Single Entry
• Visit Purpose: Tourism
• Allowed Visa Duration: 1 Month
• Country: Ukraine
• Mission: Kyiv

По працевлаштуванню вказав, що я самозайнятий. Ніяких підтверджуючих документів не надавав.

• Personal Circumstances: Self_employed

Далі потрібно було перелічити всі закордонні поїздки за останні 3 роки. Тут було трохи легше, наж зазвичай, бо 2020-й був не дуже багатий на подорожі. Не в курсі за поїздки в Ізраїль. Якщо були - провентилюйте це питання окремо.

Інформація про готель і місця перебування в країні - тут теж все просто. Я так розумію, що на питання "Will you visit Azad Jammu and Kashmir?" краще відповідати "ні". Для відвідин регіону потрібні спеціальні дозволи, без поняття наскільки радо їх видають іноземцям і чи видають взагалі.

З документів завантажив скан першої сторінки закордонного паспорта, фотографію (вимоги вказані на сайті; вийшло завантажити не з першого разу), неоплачене бронювання з Booking.com в якості [Letter By Sponsor/Hotel – Letter By Operator (recog. By Dept. Of Tourist Services)] і роздруківку авіаквитків як Other document.

Після цього оплатив збір за обробку заяви - 35 доларів США. Оплатив карткою на сайті без проблем.

Заявку відправив і оплатив 7 січня. 13 січня вранці прийшов лист про те, що візу схвалено. Дати в заявці вказував по датам авіаквитків, проте візу дали на 30 днів з коридором 3 місяці рахуючи з дати видачі візи (13 січня - 12 квітня). На форумах читав, що декому дають візу чітко під дати поїздки. Я ж вирішив скористатись шансом, поміняв зворотній квиток і подовжив термін поїздки з початкових 4 днів до 8. Ніяких питань на кордоні чи під час поїздки у посадовців щодо цієї невідповідності не виникало.

Візу завантажив з особистого кабінету на сайті. Аркуш формату А4 з QR-кодом, фото, інформацією і машиннозчитувальною зоною знизу (як на першій сторінці паспорта). Візу роздрукував на чорно-білому принтері в одному екземплярі. Його вистачило на всю поїздку. На візу при в'їзді ставлять штамп. Потім її вимагають при заселені у готелі, при оформленні sim-картки тощо. Тож до цього листочка варто ставитись уважно і не губити.

Весь процес дуже простий і ненапряжний порівняно з тим, що було ще рік-два тому. Місцеві розповідали, що зараз в уряді сильно лобіюють розвиток туризму в країні, тож спрощення візового режиму - це закономірність. Розробляються туристичні маршрути, реставруються пам'ятки архітектури. Процес іде повільно, але він іде, що не може не тішити.

2020 в подорожах (?)

Про 2020 можна писати багато. І в той же час похвалитись особливо нема чим. Для мандрівників минулий рік видався повним дном. В мене відмінилась пара великих запланованих подорожей і трошки маленьких, але на щастя збитки були мінімальними. Щось повідміняв, бо умови дозволяли; за щось чарджбеком повернув, щось переніс на наступний рік. Маю надію, що в 2021 вдасться відірватись на цьому терені за згаяний час.

Підсумки 2020 року.

• 2 країни (транзит не рахую): Польща, Словаччина;
• нових країн не відвідував;
• 9 днів за кордоном (включаючі дні від’їзду і повернення);
• 4 перельоти, майже 4 тисячі кілометрів, 3 аеропорти в 3 країнах світу.

Походи.

Єдиний похід в цьому році: зганяв на каяку з однією ночівлею вниз по Дніпру. В січні злітали з другом в Польщу і зайшли на дві вершинки – Skrzyczne і Czupel – одноденними виходами. Не зовсім похід, але встигли трошки хапнути зимових гір. Хто ж знав, що в цьому році вони залишаться єдиними підкореними вершинами.

Вода.

Каяк цього року був моєю основною розвагою і профілактикою проти з’їзду даху. В лютому наступив на жабу і придбав сухий костюм (вітчизняний, до речі, від Ордани). Тож сезон відкрив в тому ж таки лютому місяці. В березні бахнув локдаун і наступного разу на воду я вийшов лише в кінці травня. В липні взяв участь в щорічному Водному Рогейні 2020, де зайняв не останнє місце і просто класно провів час. В кінці липня травмував пальці і більше двох тижнів відпочивав на березі. В грудні зрозумів, що до тисячі кілометрів за рік лишилось вього нічого, піднапрягся, і тепер маю круглу цифру, щоб хизуватись перед друзями :)

2019 в подорожах

2019 рік трохи змазався в моїй пам’яті. Але згадати все одно буде що. В першу чергу це буде моя перша навколосвітня подорож, доволі швидка, але від того не менш захоплююча. Самостійна подорож на Філіпіні за неймовірно смішні гроші взимку і найвищий хмарочос світу в Дубаї по дорозі. Перший в житті візит в сауну, і не деінде, а прямо в Хельсінкі – серці Фінляндії. Дуже крута поїздка на схилі року в Таїланд. При чому традиційному вже відпочинку на Пангані передувала доволі інтенсивна мандрівка на північ країни. Ми навіть в М’янму встигли заскочити. І нарешті подивились таки Бангкок. Знову відвідав GeeCon у Кракові, а також встиг пару разів зганяти в Гамбург у відрядження.

Підсумки 2019 року.

• 12 країн (транзит не рахую): ОАЕ, Філіпіни, Польща, Фінляндія, Турція, США, Гонконг, В’єтнам, Німеччина, Катар, Таїланд, М’янма;
• 5 країн відвідав уперше: ОАЕ, Філіпіни, В’єтнам, Катар, М’янма;
• 83 дні за кордоном (включаючі дні від’їзду і повернення);
• 42 перельоти, майже 90 тисяч кілометрів, 29 аеропортів в 13 країнах світу.

Походи.

Цього року похвалитися можу мало чим. В січні зганяли з хлопцями в Сколе, щоби спробувати піднятись на гори Парашка і Лопата. Перший мій зимовий вихід в гори. На початку жовтня упіймав останні дні бабиного літа і пішов у водний похід на каяку по дельті Дніпра з двома ночівлями. В жовтні ж в рамках навколосвітньої подорожі погуляв в ЛА від знаку Голівуд, через голівудський резервуар, через оглядовий майданчик над Hollywood Bowl і Runyon Canyon Park. Певен таку прогулянку можна вважати самостійним треком. Через кілька днів уже у Гонконгу виконав давню мрію і піднявся пішки до Великого Будди. Я йшов черел пік Лантау, а спускався евакуаційним шляхов вздовж канатної дороги. Нескінченна кількість сходів наділила мене приємним болем в ногах, так шо я майже неділю ходив раскорякою. В Чіанг Маї ми пройшли шлях монахів (Monks Trail) до храму Phrathat Doi Suthep в обох напрямках. І збігав на гору Као Ра на острові Панган.

Відкриття року.

Затока Лан Ха у В’єтнамі. Фінська сауна і холодна травнева купіль у Білому морі. Смачнючі бейгли на сніданках в хостелі на бульварі Голівуд. Чіанг Рай (файне містечко) і річкові автобуси Бангкоку. М’янма (лише легенький дотик, але неодмінно хочется повернутись).

Вода.

Цього року я відкрив сезон в червні. Але після першого виходу на своєму каяку наступний раз був аж в серпні місяці (не розумію як так сталось). Але вже потім я катався частіше, а на початку вересня взагалі заїхав в Херсон більш ніж на тиждеть і виходив на воду через день-два. Спробував прокат каяків в Одесі і відчув що таке бовтанка на морі (позеленів пару разів :). Ну і вишенькою на торті став водний похід (поки що скромний) по рідній дельті Дніпра. Також трошки покаячив в затоці Лан Ха у В’єтнамі (не така туристична сусідка відомої затоки Ха Лонг). Ото було круто!

400

7 грудня 2019 року відбувся мій чотирьохсотий “політ на мітлі”.

147 аеропортів в 54 країних світу. 38 днів у повітрі і майже 550 тисяч кілометрів. Далі буде :)

2018 в подорожах

2018 виявився неочікувано багатий на мандрівки, включаючи далекі країни. Неочікувано, бо я практично нікуди не виїзджав аж до кінця вересня. Тільки в січні був невеличкий тур по північному заходу Балканського півострова, конференція GeeCON в Кракові з маленьким турне польскою Силезією і короткий візит в Румунію в серпні.

Підсумки 2018 року.

• 16 країн (транзит не рахую): Польща, Данія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Словенія, Угорщина, Чехія, Румунія, Франція, Німеччина, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Швеція, Таїланд;
• 6 країн відвідав уперше: Хорватія, Словенія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія;
• 77 днів за кордоном (включаючі дні від’їзду і повернення);
• 53 перельоти, 122 тисячі кілометрів, 31 аеропорт у 18 країнах світу.

Походи.

В червні збігали Боржаву з двома ночівлями по наших Карпатах з колегами. В травні лайтово прогулялись по горах в районі Бєльско-Бяли з Давидом. На початку серпня зганяли з Ігорем в найкрутіший похід Роднянським хребтом на півночі Румунії. В жовтні я знов поїхав до Румунії і пройшов невеличкий маршрут по Немирі. Наприкінці листопаду пройшов частину Рутберн треку і Північне кільце Тонгариро в Новій Зеландії.

Відкриття року.

Словенія, похідна Румунія, Нью-Йорк, Сідней.

Вода.

В червні купив каяк - поліетиленовий Perception Expression 15. Купляв з рук, не без пригод, але все вийшло добре. Питання зі зберіганням в Одесі так і не вирішив, тож каяк поки що прописаний в Херсоні. Решту літа я, за можливості, ганяв на вихідні в Херсон і влаштовував денні тури дельтою Дніпра. Таких вилазок вийшло небагато, проте вони стали важливою частиною минулого літа і цілого року.

300

В п’ятницю 24 листопада 2017 року відбувся мій трьохсотий переліт на літаку.

121 аеропорт в 45 країнах. 24 доби в повітрі и майже 350 тисяч кілометрів. Далі буде :)

100

В суботу 15 лютого 2014 року відбувся мій сотий політ. Такий своєрідний ювілей. Подія для мене знакова і радісна – літати я дуже люблю.

57 аеропортів в 27 країнах. Більше тижня в повітрі і майже 100 тисяч кілометрів. Далі буде :)