Водний рогейн 2021
Минулої суботи взяв участь у ювілейному 10-му водному рогейні, що проводиться херсонським КСО "Суворовець". Центр змагань цього року знаходився в місті Херсон, на спортивній базі Динамо, що у 3-му затоні.
Цього року підготовка залишала бажати кращого через те, що в травні-червні перевагу віддав веслуванню на драконі і підготовці спочатку до Кубку, а потім до Чемпіонату України. Останній проходив тижнем раніше в Києві.
Тим не менш, вдалося трішки покращити свій минулорічний результат. Цього року вже не експериментував з перетягуванням каяка суходолом, але розіграв свій козир гайнувши через зарослий єрик, що був развідав майже напередодні змагань. Погода була поблажливішою, сонце часом ховалось за хмари і не пекло так сильно, як минулого року. Проте вітер на Дніпрі перед злиттям зі Старим Дніпром видав мені гарного прочухана з хвильками під півметра. Зопалу вискочивши на русло я навіть фартук не натягнув, тож мав задоволення пару разів впіймати хвилю прямісінько у кокпіт. Добре ще, що дуло прямо в лице, а то б міг так легко і не відбутися.
Маю надію, що трішки покращив техніку. Більше працював спиною і старався не опускати руки. Вони, звісно, з часом опускалися самі від утоми. Але тільки-но згадував і підіймав вище - одразу ставало легше.
Через близкість району змагань до населених пунктів, доволі істотний трафік човнами і велику кількість рибалок, всі КП були добре заховані. Часом надто добре, що зробило взяття КП значно складнішим, але і змагання в свою чергу стали цікавішими. Досі здригаюсь, як згадаю страшний єрик на КП в Пудовій протоці. Часом здавалось, що єрик безповоротно загубився суцільному масиві комишу. І тільки бадьора лайка інших команд попереду і позаду сповіщала, що напрямок вірний :)
Без помилок цього року також не обійшлося. Два складні КП залишив на останок, але не врахував, що затемна брати їх буде надто складно. Після нічних пошуків простішого КП в озері Кругик, по вищезгадані КП я вже не пішов. Через те фінішував на годину раніше, бо поблизу досяжних КП вже не залишилося.
Всього пройшов 58.3 км за 11 годин. Плюс ще по 4 кілометри своїм ходом з бази до старту і з фінішу до бази. Цього разу в наметовому містечку не залишався. Не тільки тому, що було близько до бази і можливості спати в своєму ліжку. А й тому, що наступного дня по обіді відлітав у подорож до Туреччини і мав встигнути на літак.
Як завжди - крутезний івент з крутезними організаторами і учасниками. З нетерпінням чекатиму чергового Водного рогейну наступного року. А поки що - маю над чим працювати :)
